Чемпіонат світу. Наталя Ляпіна: "Ми дуже втомлені, але на гру з німкенями вийдемо, щоб перемогти"

Вже завтра жіноча збірна України з гандболу проведе свій заключний матч у головному раунді цьогорічного чемпіонату світу. У разі перемоги “синьо-жовтих” над командою Німеччини, вони зможуть піднятися на третю сходинку другої групи, і, таким чином, отримати право позмагатися за підсумкове 5-те місце. Втім, більшість уболівальників все ще під враженням від вчорашнього дня: хоча й українки виступили досить успішно на цій першості планети (зважаючи на об’єктивні обставини), але могли досягти більшого і потрапити до півфіналу. На заваді цих сподівань стала збірна Бразилії, яка напередодні на останніх секундах “вирвала” перемогу – 33:32... Очевидці цієї гри, безперечно, повинні були помітити, наскільки втомленими виглядали деякі з наших гандболісток. Мої спостереження лише підтвердила капітан збірної України Наталя Ляпіна, яка виступає за запорізький клуб “Мотор”:

- Звичайно, ми серйозно готувалися до зустрічі з командою Бразилії, адже вона навіть на цій першості планети довела, що від неї можна чекати чого завгодно. Команда Олівера всіх здивувала тим, що змогла не пустити до головного раунду змагань досить сильну збірну Австрії (і це після того, як австрійки перемогли майбутнього півфіналіста турніру – Данію з рахунком 42:35! Причому ця поразка стала єдиною для скандинавок у попередньому раунді...). Відтак недооцінити суперника було просто неможливо. Однак, на жаль, нас все ж “не вистачило” для успіху: наприклад, Олена Радченко травмувала ногу і все одно через “не можу” дограла матч... Чесно кажучи, дається взнаки втома. Певний внесок зробила і фортуна: чи не в кожній зустрічі ми йшли “м’яч у м’яч”, і виходило так, що все вирішувалося впродовж останніх хвилин. На жаль, не щастило у цю мить саме нам. Буває і таке... Попри це, вважаю, що ми пристойно провели всі свої поєдинки.

- На так давно (у 2004-му році) збірна Бразилії потрапила до однієї групи з командою України на Олімпійських іграх в Афінах. Тоді “синьо-жовті” перемогли – 21:19. Чи справді південно-американки стали сильнішими?

Однозначно, ця команда стала фізично стійкішою та витривалішою. Наприклад, у Греції її гандболістки постійно бігли вперед, намагалися швидко атакувати, але їх вистачало максимум на один тайм. На нинішній першості світу вони хоча й не демонструють надто високих швидкостей, роблячи акцент на розіграші “до вірного” голу, але проводять всю гру в однаковому темпі. Попри те, що в їхньому складі немає зірок світового масштабу, бразильські спортсменки наполегливо використовують щонайменший шанс на перемогу, досить рівно проводять зустрічі з кожним опонентом, а це вже свідчить про певний рівень. Знову ж таки слід згадати їхню перемогу над австрійками, яким також прогнозували досить непоганий виступ на цьому чемпіонаті. Як бачимо, команда Бразилії помітно “додала” з часу нашої останньої гри з нею.

- Досить багато нарікань викликав цей чемпіонат світу з приводу суддівства. Наскільки ж воно вплинуло на психологічний стан нашої команди?

Дуже важко, адже ті ж матчі проти македонок та румунок ми повинні були виграти: ми цього прагнули, володіли ініціативою, майже досягли своєї мети, але... крім певних своїх помилок, “отримали” нову перешкоду. Після цих поєдинків ми неодноразово передивлялися їхні відеозаписи і справді, у багатьох епізодах чітко видно, що судді припускаються помилок, причому не на нашу користь. Там не призначили семиметровий у ворота опоненток, а там без причини “віддали” їм м’яч... Навіть не знаю, чим пояснити таке ставлення до нашої команди. Тож не дивно, що вищезазначене вплинуло як на психологічний, так і фізичний стан усіх дівчат...

- Існує інформація, що суддів, які обслуговували матч “Україна – Данія”, відсторонили від роботи на наступних іграх чемпіонату. Причому приводом для такого рішення комісії стали помилки на користь скандинавок... Чи справді збірна України відчувала у цій зустрічі певну “нелюбов” з боку представників Феміди?

В таких іграх, як з командою Данії, коли колективи не можуть “відірватися” один від одного у рахунку, “злам” у поєдинку можуть принести навіть два свистки рефері. Ми провели вже досить багато матчів, у кожній атаці доводиться викладатися по максимуму, тож не дивно, що ми відчуваємо досить велику втому. Попри це намагаємося досягти результату. Коли ж наша гандболістка проривається до воріт суперниць, і на ній відверто порушують правила, вона очікує призначення справедливого семиметрового кидка, але цього не робиться... або ж коли без причини м’яч за рішенням суддів переходить до опоненток – дуже важко це усвідомити. Якщо не дають “пенальті” у таких очевидних ситуаціях, то навряд чи вони дозволять нам виграти сам матч. Звикнути до цієї думки досить важко: це просто неприємно. З іншого боку, ми стараємося, витрачаємо сили, але через “зовнішні” причини не можемо втілити їх у потрібний результат.

- Неодноразово наші дівчата змушені були тамувати сльози після грубощів з боку суперниць...

На щастя серйозних травм у нас немає. Значно вагомішу “роль” відіграє втома: на майданчик у більшості ігор виходять одні й ті самі гандболістки, всі матчі відзначаються традиційно високим темпом гри, тому іноді буває дуже важко. Адже ми не мали таких поєдинків, в яких можна було легко “відбути номер” і перемогти. Навіть у матчі проти аргентинок, з одного боку, ми могли дозволити собі демонструвати менші швидкості, а з іншого – ми все ж сподівалися нівелювати перевагу македонок у загальній різниці закинутих та пропущених м’ячів. Водночас у серйозних протистояннях потрібно постійно себе контролювати і грати на результат: щонайменше розслаблення перетвориться у гол у наші ворота. Втім, іноді доводиться “викладатися” навіть не “другому диханні”, адже фактично вже немає сил для повноцінних дій. Навіть не знаю, як витримують інші команди такий ритм... Звичайно, нас “підтримують” вітамінами, намагаються розслабити, але ж є межа фізичним кондиціям...

- Втративши шанси на вихід до півфіналу, чи поставила українська команда собі за мету зайняти якомога вище підсумкове місце?

Справді, ми не потрапили до півфіналу, хоча могли і повинні були це робити... Але, на жаль, так трапилося. Втім, це не дає приводу для розслаблення у матчі проти німкень: ми вийдемо і виступимо так, наскільки нам дозволять наші сили. “Йти на смерть” від нас ніхто не вимагає, що й цілком зрозуміло: це ж не поєдинок за перше місце. Тому надто ризикувати в епізодах, коли можна реально зазнати травми, не варто. Водночас перемога у кожній зустрічі – це підтримка нашого престижу. Хоча б для себе приємно досягти максимального результату навіть у тих ситуаціях, коли немає високої мети. Отже, завтра будемо старатися, щоб добре зіграти.

- Роблячи проміжні підсумки, виступ яких з команд варто віднести до категорії “позитивних” та “негативних” несподіванок?

В плані “позитиву” здивувала збірна Бразилії, а також команда Румунії. Остання більш, ніж помітно “підтягнула” свій рівень. Росіянки знаходилися у числі фавориток цієї першості ще задовго до її початку, тож її безпрограшна серія не повинна дивувати. Німкені відзначаються своєю стабільністю: вони, як і раніше, є досить серйозним конкурентом, причому їхні сили аж ніяк не зменшилися з часів, наприклад, останнього чемпіонату Європи. Серед негативних вражень – виступ француженок: звикли бачити цю збірну у лідерах, а нині вона на останньому місці нашої групи. Дещо покращила свою гру команда Австрії, хоча й вона не потрапила до головного раунду змагань. Більшого очікували від колективу Норвегії, щоправда, він значно оновився, і нині його гандболісткам також помітно не вистачає фізичних сил для боротьби. В цілому, ця першість планети видалася дуже цікавою: відбувається чимало видовищних ігор, немає стовідсоткових фаворитів, а відтак чи не більшість матчів тривають за рівного протистояння збірних.

ВАДИМ ВЛАСЕНКО “НАЦІОНАЛЬНА РАДІОКОМПАНІЯ УКРАЇНИ”