Мабуть, для українських вболівальників, які у футболі бачать дещо більше, аніж м’яч і 22 гравця, поєдинок між Хорватією та Білорусією був більш важливим, аніж гра рідної збірної. Погодьтеся, впевнена перемога нашої команди над любителями з Андорри очікувалася, а чи зможуть набрати очки хорвати проти наших північних сусідів – було під питанням.

Не потрібно, нагадувати, як нам потрібно, щоб хорвати втрачали очки, адже саме підопічні Славена Біліча є нашим прямим і найголовнішим конкурентом за право грати на першому африканському чемпіонаті світу.

Втім, наші надії так і не виправдались. Хорвати у надважкому та дуже емоційному для себе матчі таке змогли видряпати перемогу у команди Бернда Штанге, яка грала без своєї єдиної зірки – півзахисника німецького "Штутгарта" Алєксандра Глєба.

Можна сказати, що у першому та другому таймі вболівальники на стадіоні "Максимір" побачили зовсім різну гру. У перші 45 хвилин ігровою та територіальною перевагою повністю володіли господарі. Щоправда, спочатку це відображалося лише на кутових, з яких команда біліча жодного зиску не отримала. Можна ще відзначити хіба що момент у Кранчара, який невдало пробивав після розіграшу штрафного. Загалом, відчувалося, що балканцям не вистачає у грі людини, яка змогла б віддати останній пас, людини, такої, як травмований Лука Модріч…

Проте команда біліча змогли забити і без нього. При цьому, зважаючи на відносно непогану гру білорусів у захисті, пропущений м’яч можна вважати безглуздим. Іван Ракітіч отримав м’яч у центрі половини поля білорусів, декілька секунд підробляв м’яч під ногу, при цьому обігравши на місці білоруського опонента і пробив. І, швидше за все, Жевнов би на цей удар відреагував, якби не рикошет від голови Верховцова, який пішов на перехват. Так і вийшло, що м’яч трохи змінив траєкторію і влетів точно у праву шестірку – 1:0.

А що ж білоруси? А білоруси у першому таймі намагалися створювати свої контратаки, які часто ламалися вже на першому рубежі хорватського захисту. У підсумку, з 25-ї по 45-у хвилину гри на полі була в основному боротьба у центрі поля. Натомість, якогось серйозного конструктиву в атаках обох команд глядачі так і не побачили.

Інша справа – другий тайм. Невідомо, про що казав Штанге своїм футболістам у перерві, але Білорусь заграла. Вже за 5 хвилин після перерви м’яч забив В’ячеслав Глєб. Втім, гол цей через мінімальний офсайд так і не був зарахований. Пройшли ще якісь раховані хвилини, і вже хорвати забивають, але знов таки лише після того, як підняв свій прапор лайнсмен.

Що й казати, перші хвилини другої частини гри білоруси повністю окупували половину поля господарів, і, здавалося, ось-ось рахунок буде зрівняно. Проте, забити господарі так і не змогли, а хорватська збірна поступово вирівняла гру. Матч так і проходив у спокійному руслі з деякими перепадами. 

Гру змінили дві події – вилучення за дві жовті картки Чорлуки і вихід на поле екс-форварда "Карпат" Лєаніда Ковеля. Саме останній розпочав кульмінаційний момент у зустрічі. Він віддав чудову і точну передачу на Тімофєя Калачова, вивівши його на рандеву з Руньє. На жаль для білорусів, колишній футболіст донецького "Шахтаря" та маріупольського "Іллічівця" пробив прямо у хорватського кіпера.

Але і це ще не все! Доля дала білорусам ще один шанс забити. Після подачі кутового на останній хвилині гри Кривець головою бив сильно і впритул. Як з цим ударом впорався Руньє, мабуть, не розуміє він сам…

Таким чином, білоруси, як і відбірковому турнірі до ЧС-2012 не виправдали очікувань українців. Тоді ми вірили, що команда Едуарда Малафєєва зможе хоч раз відібрати очки у Польщі. Цього разу замість партнерів по Євро-2012 опинилася Хорватія. Втім, жодного разу білоруси так і не змогли це зробити. Може, не будуть заважати набирати бали й Україні?